- Забезпечувати індивідуальний підхід до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення.
- Допомагати дитині в адаптації під час переходу з однієї вікової групи до іншої.
- Забезпечити психічне здоров’я учасникам навчально - виховного процессу та корекція агресивної поведінки учнів.
- Здійснювати профілактику девіантної поведінки, формувати навички, здорового способу життя.
- Надавати консультативну психологічну допомогу вчителям, батькам, учням в системі: вчителі – учні; батьки – діти.
- Сприяти розвитку навичок спілкування, формувати толерантне ставлення до людей.
- Сприяти розвитку психологічної компетентності вчителів.
Успішність виховного процесу залежить від того, як складаються відносини між педагогами, учнями і батьками. Батьки і педагоги – вихователі одних і тих же дітей, і результат виховання може бути успішним тоді, коли вчителі та батьки стануть союзниками.
Сім’я зі школою створює той найважливіший комплекс факторів виховного середовища, який визначає успішність або неуспішність всього навчально – виховного процесу.
Сучасна сім’я розвивається в умовах якісно нової суперечливої суспільної ситуації. З одного боку, спостерігається поворот суспільства до проблем сім’ї, розробляються і реалізуються комплексні цільові програми із зміщення та підвищення її значущості у вихованні дітей. З іншого боку, спостерігаються процеси, які призводять до загострення сімейних проблем. Це, перш за все, падіння життєвого рівня більшості сімей, вирішення проблем економічного, а часом і фізичного виживання, посилило соціальну тенденцію самоусунення багатьох батьків від вирішення питань виховання і особистісного розвитку дитини. Отже, в складних сучасних умовах сім’ї потрібна систематична і кваліфікована допомога з боку школи. Процес взаємодії сім’ї і школи спрямований на активне включення батьків у навчально - виховний процес, на співпрацю з дітьми та педагогами.
Коментарi